Історія професійної освіти Ізюмщини

8 травня – 80 річниця перемоги над нацизмом у Європі.

8 травня цього року весь світ буде відзначати важливу історичну подію – 80 років капітуляції Німеччини і завершення війни у Європі. На превеликий жаль, цю річницю ми святкуємо в умовах, коли у цій частині світу знов війна, ідейні нащадки нацизму знов розв’язали велику геноцидну війну у самому центрі Європейського континенту.

Тим важливіше сьогодні для нас згадати ті події, по іншому поглянути на те, як лили, про що мріяли і на що сподівалися наші попередники – учні і працівники нашого закладу, який так само як і вся Україна пережив війну і вніс свою лепту у ту Перемогу.

Тож колектив істориків Ізюмського регіонального ценрту професійної освіти підготував невелику огляд спогадів і матеріалів, присвячених Залізничному училище у період ІІ Світової війни.

Як відомо, Україна вступила у війну з першого її дня, 1 вересня 1939 року. Того дня люфтваффе бомбили Львів, і 120 тисяч українців у складі польської армії вступили у героїчну боротьбу з німецькими і радянськими загарбниками.

А за рік підготовна до війни безпосередньо зачепила і галузь професійної освіти. Указом Президії ВР СРСР від 2 жовтня 1940 р. № 37 була створена державна система трудових резервів, якій були передані у підпорядкування всі ФЗУ. Перед Україною постало завдання організованої підготовки робітників із числа міської та сільської молоді. У той самий час вийшов Указ Президії ВР СРСР „Про встановлення платності за навчання в старших класах середніх шкіл, у вищих навчальних закладах СРСР і про зміну порядку призначення стипендій”. Випускники навчальних закладів державної системи трудових резервів були зобов’язані відпрацювати 4 роки підряд на державних підприємствах. За 1940-1959 рр. у закладах трудових резервів України було підготовлено 2014 тис. робітників різних професій.

Тож 20 жовтня 1940 р. утворюється система Державних трудових резервів - як головна «кузня» робітничих кадрів. ФЗУ було організовано в залізничне училище — ЗУ №4. Воно встигло підготувати до 1941 р. 2119 випускників.

1941 р. почалась війна, і училище вимушене було перебудовувати свою діяльність.100 чоловік було направлено на будівництво протитанкових рубежів. Одним з них був юний В. Трофімов. У жовтні 1941 воно евакуйовується на Волгу – у Куйбишев (нині Самара), де приєднується до ЗУ №1 м. Куйбишева.

В роки Другої Світової війни та післявоєнні роки цей заклад обігрів та врятував чимало дітей-сиріт. Училище готувало кадри для Паровозоремонтного заводу, випускало продукцію для фронту, ремонтувало рухомий склад. Працівники та випускники училища мужньо захищали свою Батьківщину на фронтах війни. Серед них був Герой Радянського Союзу Володимир Трофімов. В одному із боїв він закрив своїм тілом командира роти. За цей подвиг йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В евакуації разом з учнями був і її директор М.П.Шульц. Багато учнів, робітників училища брали участь у Другій світовій війні, значна їх частина не повернулись додому. Захисниками пішли наші випускники А.П.Гергель, В.А.Калюжний, М.І.Лідо, Ф.С.Виноградський, О.С.Соломка, Г.М.Міщура, А.Т.Голубенко, В.Г. Долгов, К.М.Іванов та інші.

Щодо власне окупованого Ізюму, то тут при німцях діяли Ремісниче училище (директор – колишній вчитель 15-ї школи Олександр Васильович Останкевич) та Агрономічна школа (директор Микола Андрійович Дерець).

Влітку 1944 р. ЗУ повернулось до Ізюму і поновило роботу. На базі ІПРЗ було створено ЗУ №2, а потім змінено на ЗУ №4, які готували токарів, слюсарів, ковалів, котельщиків для потреб заводу. Наказом Харківського обласного управління трудових резервів 5 вересня 1944 р. Залізничне училище відновило свою роботу.

Було набрано 380 учнів. Все відновлювали своїми руками, будували, заготовляли дрова, самі купували підручники і зошити. В той час училище вело підготовку робітників з професій: модельник, коваль, ливарник, слюсар-паровозник, інструментальник, токар, електрозварник.

Поряд з юнаками цим нежіночим, як сьогодні вважають, професіям навчались і дівчата. Після звільнення Ізюма від німців 5 лютого 1943 р. поступово відроджувався завод (ІПРЗ, нинішній ГТРЗ). Були створені своїми руками майстерні училища - токарня і слюсарня, а для інших професій в цехах були відведені окремі ділянки.

Їдальня знаходилась на території заводу, куди учні ходили строєм. Годували учнів як на ті часи добре. Велика увага приділялась зовнішньому вигляду, фізичній підготовці. Учням видавалась форма – штани і гімнастерка темно-синього кольору, «зі скрипом» взуття, шинель чорного сукна з петлицями, ремінь з пряжкою «ЖУ», формений картуз з емблемою розвідного ключа з молотком. 30% від зароблених на практиці грошей учням нараховували як зарплату. Працювали учні лише у денну зміну, по 6 годин.

Звичайно, у такій короткій історичній довідці неможливо передати атмосферу тих часів. Але її вповні можна відчути через спогади очевидців тих подій, через документи і виписки з Книги наказів Залізничного училище воєнного періоду. Тож – запрошуємо у цікаву подорож історією нашого закладу періоду ІІ Світової війни.

Викладач історії ДНЗ «Ізюмський РЦПО» Носачов В. Г.

https://rada.info/upload/users_files/02547837/a3752f9ea5f4521851450e36b679f405.pdf